Крилаті та співучі, або
Частина 1. Синички, повзики та пищухи
Якщо ви щиро бажаєте поближче познайомитися з цими захопливими творіннями матінки-природи, ці спостереження саме для вас.
Парк «Жовтневий» розташований у південній частині нашого міста на площі 63.5 га. Парк віддавна став улюбленим місцем відпочинку чернівчан, за гарної погоди тут нема де яблуку впасти, але, на щастя, навіть у самий людний день відчуття скупченості немає. Приємно, що кожен тут може знайти собі заняття по душі, не заважаючи іншим. Парк – це місце приємних зустрічей родичів та друзів, а також – популярне місце для заняття спортом. Люди старшого віку кожного дня «намотують круги» доріжками парку та охоче при цьому спілкуються. Молоді мамочки радо проводять багато часу зі своїми малюками на затишних алеях парку, а рибалки терпляче сподіваються спіймати нарешті ту саму золоту рибку, яка водночас вирішить всі їхні проблеми. Помічено, що навіть короткочасна прогулянка парком знімає втому та швидко відновлює сили після робочого дня.
На мою думку, парк «Жовтневий» приваблює всіх насамперед саме своєю природною красою, яка надає людині відчуття простору, спокою та свободи.
Важливо також, що парк дарує всім любителям природи чудову можливість протягом року спостерігати за живим світом, і особливо – за птахами, насолоджуючись їхнім милозвучним співом, який, особливо навесні, лунає звідусіль…
Тож давайте знайдемо час для неспішної прогулянки стежками нашого парку та спрямуємо нашу увагу на справжні відкриття. Обіцяємо, що при певному старанні за одну тільки прогулянку можна побачити понад десяток видів птахів, почути голоси та співи деяких з них. Найкращим часом для спостережень є ранній ранок або година перед заходом сонця. У ці часи птахи найбільш активні, це ж стосується і їхнього співу.
Отже, наша орнітологічна екскурсія розпочинається зі знайомства з тими птахами, які зимують у нашому парку і для яких парк «Жовтневий» став справжньою домівкою.
Найкраще у парку почувають себе великі синиці (Parus major), яких тут у великій кількості можна зустріти у любу пору року та за будь-якої погоди. Розпізнати цих невеличких птахів зовсім неважко. Розмір їхнього тіла складає 13-15 см. Голова та шия у великої синиці чорні, спинка оливкового кольору, щоки білі, черевце жовте, а хвіст та крила блакитно-сіруваті. У самців вздовж грудки та черевця проходить широка чорна смужка, яка нагадує краватку. Синиця велика це пташка з доволі примітним оперенням, тому її не сплутаєш ні з яким іншим птахом.
Дзвінкі голоси великих синиць добре чути у кожному куточку парку. Синички здавна облюбовали доволі велику ділянку старого плодового саду, якому, напевно, понад 70 років і який існував ще задовго до офіційного відкриття парку, а тепер є його частиною. У корі та дуплах кручених стовбурів стареньких яблунь, розлогих слив та диких черешень роїться безліч шкідливих комах – основних харчів цих надзвичайно корисних птахів. Синиці знищують не тільки дорослих комах, але й їхні яйця, лялечок, гусінь шовкопрядів, совку, міль, довгоносиків, листоїдів, лубоїдів, комарів, ґедзів, мух. Близько 75% шкідливих комах знищують саме птахи, і значну кількість з них – великі синиці. Але коли взимку комахи впадають в сплячку, синичкам насправді приходиться скрутно. На щастя, постійні відвідувачі парку залюбки підгодовують синичок насінням соняшнику, гарбуза, сухариками. Ми також роками підгодовуємо птахів сухим поживним кормом, а за сильних морозів частуємо пернатих салом, яке розвішуємо на гілках дерев. Буває, не встигнеш дістатися входу до парку, як ціла зграйка великих синиць з’являється буквально нізвідки та активно супроводжує тебе. При цьому найбільш сміливі синиці нетерпляче зазирають у пакунки. Здається, вони поспішають дізнатися: «Що ж у нас сьогодні буде на обід?»
До частування синиць практично завжди приєднуються блакитні синички (Parus caeruleus), болотяні гаїчки (Poecile palustris) та повзики звичайні (Sitta europaea L).. І хоча цих видів птахів у парку не так багато, вони почуваються тут справжніми старожилами. Птахи добре знають всі «хлібні» місця та охоче харчуються з годівниць.
Синицю блакитну неважко розпізнати за наявними відтінками синього кольору на тім’і, крилах та хвості. Це дрібний птах довжиною тіла приблизно 11 см. Через очі синиці блакитної проходять вузькі чорні смужки, які з’єднуються на потилиці. Черевце та груди у птаха жовтуваті, спина оливково-зелена, а лоб та щоки білі. Дуже цікаво спостерігати за блакитними синицями під час видобування ними кормів. Вони здатні чіплятися за найтонші гілки дерев та звисаючи при цьому вниз головою, майстерно дістають комах та дрібних без хребтових тварин. Ці корисні птахи навесні та влітку знищують велику кількість шкідливих комах, гусені, у тому числі волохатої, клопів, мух, ос, тощо, захищаючи таким чином природу. Коли ж вистигають насіння сосни, ялини, тису, ясеню, берізки, бука, самшиту, туї, блакитні синиці залюбки додають до свого меню також рослинні корми.
Гаїчки болотяні теж відносяться до родини синицевих. Довжина їхнього тіла складає 12 см. У дорослого птаха верх голови та горло чорні, у молодого до чорного кольору додаються ще бурі нотки. Щоки і боки шиї болотяних гайочок світло-сірі, спина, плечові пера, поперек, надхвістя і покривні пера верху крил бурувато-сірі, низ значно світліший. Весною та влітку, коли достатньо різних комах, птахи харчуються тваринною їжею, серед рослинних кормів насіння хвойних, бруньки, ягоди, плоди, насіння, можуть пити навесні сік берези, клена, осики. Всі синицеві роблять запаси кормів, які ретельно ховають під корою дерев, під мохом або впалими листями. Зазвичай, у несприятливий час вони знаходять по пам’яті цей провіант.
Ще хочеться трохи розповісти про повзика звичайного, птаха ряду горобцеподібних, довжина тіла якого сягає 14 см. Забарвлення спини – сіро –синє, з чорною смугою біля очей. нижня частина тіла каштанова. У птаха велика голова, міцні дзьоб і ноги. Взимку повзики разом з синицями охоче навідується до годівниць та з задоволенням вживають насіння соняшнику та сало. Повзик здатний пересуватися по стовбуру дерева униз головою, відшуковуючи різноманітних комах. Крім тваринних кормів, повзики споживають також насіння різних рослин (клена, дуба, ліщини, соняшника, конопель, липи). Повзики, як і синички, дуже хазяйновиті птахи. Вони роблять солідні запаси їжі на зимовий період.
Завдяки своєрідній манері руху повзик уникає конкуренції з товаришами по зграйкам – синицями і пищухами. Повзаючи вниз по стовбуру, він дістає дрібних комах в основному з тріщин кори, яка відкривається догори, позаяк синиці – з-під кори, яка відкривається в сторони, а пищухи – з-під тої, що відкривається вниз.
Природні дупла стареньких фруктових дерев слугують також ідеальним місцем для гніздівлі всіх видів синичок та повзиків.
Карантин через Covid-19 вніс суттєві зміни в життя не тільки людей, але й природи. Відвідування парку «Жовтневий» тривалий час було обмежено, що як раз співпало з періодом гніздування птахів. Так, пара великих синиць наважилися вивести пташенят у дуплі старої яблуні, яке розташовано майже на землі… Ніхто їм, на щастя, цьому не завадив.
Дякуємо Марії Іванчук та її дітям за цікаві спостереження та чудові фото “з місця подій”.
Останнім часом у парку ми доволі часто бачимо інших представників комахоїдних птахів – пищух або, як їх ще називають, – підкоришників звичайних (Certhia familiaris). Це досить маленькі птахи з довжиною тіла 12 см. Завдяки своєму сіруватому камуфляжному оперенню, жвавим рухам, які по суті є бігом, та «мишачому» розміру, ці маленькі пташки здалеку нагадують сірувату мишу. Пересуваються ці птахи дуже швидко спіралями знизу нагору стовбура дерева, по ходу відшукуючи захованих під корою комах. Тому не обізнаний відвідувач парку може легко сприйняти цю пташку за мишу… У підкоришника дуже міцні лапи та хвіст, які створюють своєрідний трикутник опори. Це дозволяє пташці впевнено спиратися на стовбур дерева. А ще підкоришник характеризується дуже незвичним дзьобом, який нагадує загнутий до низу гострий серп, – по суті ідеальне пристосування для видобування комах. Гніздується підкоришник, зазвичай, у дуплах, тріщинах дерев, або під відшарованими пластинами кори. Звідси, напевно, походить, і така назва птаха. А чому пищуха? Напевно, через її тоненький голос. Підкоришників у парку ми зустрічали як на фруктових, так і на листяних та хвойних деревах, а на берізках вони зовсім непомітні. Якщо вам хоча б раз доведеться зустрітися з цим незвичним та дуже цікавим птахом, ви будете і надалі шукати з ним зустрічі…
Плодовий сад у парку вже дійсно досить старий. Але в жодного директора парку до цих пір не піднімалася рука його знищити. Так, сад з історією та раритетними сортами яблук протягом року багато разів дарує радість: весною під час цвітіння, восени під час достигання смачних плодів, сад також є домівкою та джерелом харчів багатьох дрібних птахів.
Далі буде.
У наступній частині на вас чекають зустрічі з граками – знайомими незнайомцями.
Щиро Ваш Жіночий Оптиміст Клуб:)
Фотозвiт
Previous
Next
Галерея
Крилаті та співучі, або
Цікаві знайомства з птахами у парку «Жовтневий» міста Чернівців
2011 - 2020
