11-м маршрутом навколо Чернівців або Чому нам подобається хайкінг

Вітчим моєї мами Михайло Антонович Ізюмов, якого ми всі в родині жартівливо називали «дідусь Ізюм», був не тільки найдобрішою у світі людиною, але й справжнім знавцем різних фразеологізмів. Ми його доволі часто провідували і кожного разу він запитував мене: “Додому знову 11-м маршрутом?” І щоразу я, маленька дитина, терпляче пояснювала йому: «Ні, діду, ми йдемо пішки, це ж недалеко», щиро думаючи, що 90-річний дідусь щось плутає. Згодом я, звичайно, змогла розшифрувати усі його іронічні вислови і примовки, але багато років терпляче виправляла численні дотепні слова дідуся. Все своє життя я зберігаю пам’ять про нашу з ним справжню дружбу, хоча нас розділяла значна вікова різниця – цілих 80 років… До речі, дідусь Ізюм завжди дотримувався здорового способу життя, не переїдав, бігав до 92 років, щодня робив зарядку, ніколи не хворів, та одного разу заснув і просто не прокинувся.

чому-нам-подобається-хайкінг

Примітка: Дістатися кудись “11-м маршрутом” або “на своїх двох” – це все про ходьбу пішки.

Напевно всім відомо, що ходити пішки корисно для здоров’я, але

людство поділяється на пішо-любів та пішо-фобів. Пішо-люби ніколи не будуть стояти на зупинці півгодини, щоби потім у переповненому транспорті буквально на одній нозі проїхати дві зупинки. Пішо-фобів ми часто бачимо крізь вікна їхніх автівок. Іноді здається, що вони назавжди «вросли» в сидіння та невдовзі взагалі розучяться ходити. Але це їхнє право та сьогодні не про них.

На світі, думаю, все ж таки більше людей, яким ходити пішки подобається і які навіть інтуїтивно відчувають, що це доволі корисно.

Згідно з науковими дослідженнями, регулярні піші прогулянки на свіжому повітрі здатні впливати на покращення пам’яті, уваги, навіть підвищувати розумові та творчі можливості людини та запобігати старінню мозку. При ходьбі укріплюються кістки, м’язи, суглоби, спалюються зайві калорії, знижується ризик серцево-судинних захворювань. Піші прогулянки значно покращують самопочуття та настрій людини, поступово зникають роздратованість, депресія та безсоння, від чого найбільш страждають міські жителі. Можливостей укріпити своє здоров’я у такий простий та доступний для кожного спосіб декілька, було би бажання. Отже, можна:

– ходити пішки на роботу, на навчання, взагалі будь-куди (якщо, звичайно, ваш маршрут не пролягає повз запилені та загазовані вулиці)

– систематично прогулюватися у парку або лісі (якщо поблизу розташовані такі природні зони)

– приймати участь у туристичних походах (якщо ви хоча би на деякий час здатні відірватись від цивілізації). Туристичні походи завжди були популярними, особливо серед учнівської та студентської молоді. В туристичні походи ходили наші батьки, в них, звичайно, ходили ми та тепер ходять наші діти. Похід – це чудова можливість випробувати свої сили, пізнати світ та зарядитися позитивом.

чому-нам-подобається-хайкінг

– і, насамкінець, долучитися до хайкінгу.

Хайкінг – це сучасний вид активного відпочинку, надзвичайно розвинутий та популярний у багатьох куточках світу.

Довідково: Хайкінг (hiking), від англійської „hike“ дослівно перекладається як прогулянка пішки або похід. Основна мета хайкінгу – це подолання маршруту по пересічній місцевості з можливістю ознайомлення з культурними, історичними та природними об’єктами, тобто два в одному: оздоровлення та пізнання. Як правило, такий похід найчастіше здійснюється протягом одного дня, не потребує спеціальної підготовки та якогось складного туристичного знаряддя. Такий собі похід вихідного дня майже «без нічого».

В цивілізованих країнах світу для хайкінгу розроблено безліч пішохідних троп. Завдяки тому, що такі стежини добре обладнані, марковані та підтримуються у чудовому стані, у піших походах можуть приймати участь люди різного віку та різної фізичної підготовки. Похвально, що на деяких проблемних ділянках троп (крутий схил, потічок, рів) додатково встановлені елементи для підстраховки, такі як місточок, огорожа, поручні чи табличка з додатковим попередженням. На початку маршруту, як правило, встановлено докладний інформаційний стенд з картою та інструкціями. Цікаво, щоби дістатися до тої ж самої цілі, можуть бути розроблені навіть декілька маршрутів – від «легких», сімейних троп, до більш складних, які потребують певних навичок. Кожен може самостійно визначити шлях руху, його довжину та складність.

Наприкінці дев’яностих ми мали змогу разом з дітьми багато часу проводити у Європі, а саме в Австрії та Німеччині. Саме тоді ми і відкрили для себе хайкінг та на власному досвіді переконалися, наскільки цей вид відпочинку популярний в Європі. Принаймні, усі наші європейські друзі, незважаючи на власну спортивну або не дуже спортивну форму надавали перевагу саме такого роду відпочинку. Нас, звичайно, не треба було умовляти – ми завжди легкі на підйом. Маршрут пішохідної прогулянки з пізнавальною метою, як правило, обговорювався напередодні за вечерею. Рано вранці швиденько збирали все необхідне та вирушали у дорогу. Необхідне – це питна вода, бутерброди, маленька аптечка, крем проти загару, дощовики, фотоапарат, блокнот, тощо. Все вкладалося у невеликі рюкзаки – навіть діти несли посильну ношу. До місця старту запланованого маршруту ми з друзями зазвичай доїжджали на авто, яке потім спокійно залишали на обладнаній стоянці певного хайкінг-маршруту та з радістю вирушали у дорогу.

Де ми тоді тільки не побували:

– годинами долали гірські маршрути Ціллертальськіх Альп (Тіроль) та вивчали тамтешню флору та фауну,

– піднялися на гору Грюнберг біля австрійского містечка Гмунден та відвідали фермера-самітника на ім’я Мiхаель, який вів екологічне біо-господарство та був страшенно радий все показати та напоїти нас чаєм з м’яти,

– налазилися донесхочу крутими схилами заповідника Хойе Ванд, де можна було майже доторкнутися рукою до лам, муфлонів, альпійських козлів та оленів,

– милувалися красою Дунаю та виноградниками на крутих схилах біля містечка Дюрнштайн, а потім ще довго піднімалися до руїн замку, де згідно з легендою був заточений славнозвісний король англійців, герцог норманів і аквітанців, граф Анжу Річард Левине Серце…

чому-нам-подобається-хайкінг

Одного разу, ненавмисно перетнувши ще існуючий та той час австрійсько-німецький кордон, довго мандрували протоптаними стежками по романтичному лісу та вкотре пересвідчились у тамтешньому німецькому порядку. Що ще цікаво: скільки би не тривав піший маршрут, наші діти ніколи не скаржилися на втому – настільки ці подорожі були цікавими та різноманітними. Скільки ж нових знань ми тоді набули, а отримані емоції були настільки яскравими, що до тепер не зникають з пам’яті! І де б ми не гостювали, друзі охоче та з великим ентузіазмом знайомили нас зі своєю місцевістю. Було видно, що вони добре обізнані в історії рідного краю та по праву пишаються місцем, де живуть.

“Тільки там ти побував насправді, де пройшовся власними ногами”

Ідея хайкінгу нам дуже близька. Для нас це, перш за все, піша прогулянка гарною місцевістю у компанії з такими ж захопленими, допитливими та непосидючими людьми, які з любов’ю та розумінням відносяться до природи, які здатні побачити та відчути красу навколишнього світу та вміють щиро радіти кожній живій істоті, кожній квіточці та кожній травинці, які зустрінуться на шляху. Кожного разу ми не тільки проходимо доволі складний маршрут, але й здобуваємо нові знання з ботаніки, зоології, з природо- та краєзнавства – це так цікаво. До того ж усі ми заряджаємося природною енергією та отримуємо безліч чудових вражень. Також ми впевнені, що для того, щоби побачити дійсну красу природи, не обов’язково вирушати у далеку мандрівку, краса – вона всюди, на кожному кроці, її тільки треба вміти побачити. З великим задоволенням ми подорожуємо мальовничими околицями рідного міста Чернівців.

З кожного походу, навіть зовсім маленького, ми вміємо зробити справжню пригоду та свято – свято якомога повного єднання з природою.Саме любов до природи об’єднала нас всіх. Це робить нас більш щасливими, саме тому ми мріємо та плануємо нові подорожі.

А чи знаєте Ви :

В світі існують пішохідні тропи довжиною у тисячі кілометрів. Так, довжина Аппалачської тропи складає 3 500 км. Взагалі, піший туризм у Америці – дійсно національне хоббі. Цьому сприяє різноманіття природних умов та розвинута система кемпінгів. Особливою популярністю користуються 8 так званих пейзажних троп, де відпочивають не тільки американці, але й іноземці зі всього світу.Прогулянки дарують тобі єднання з природою. В Японії існує практика, звана «лісовим купанням». Суть її в тому, щоб проводити час, просто прогулюючись у лісі, насолоджуючись краєвидами, при цьому розслабляючись і омолоджуючись.Ця практика допомагає людям поліпшити своє самопочуття і навіть зменшити симптоми депресії. Це не обов’язково повинен бути ліс, цілком підійде і парк, і маленький скверик біля будинку. Головне, вийди на вулицю і хоча б хвилин 15 іди і насолоджуйся тим, що тебе оточує. Будь в гармонії з собою і природою.

Щиро, Ваш Жіночий Оптиміст Клуб

Фотозвiт