Птахи, безперечно, є однією з найгарніших частин нашої природи, справжньою окрасою нашого життя. Напевно, немає людини, яка б зовсім не звертала уваги на це чудове Боже створіння. Хочеться думати, що ці прекрасні яскраві частинки живої природи здатні розтопити найхолодніше серце…

Відомо, що маленькі пташечки не тільки зачаровують нас своїм співом та милують наше око барвистою окрасою, але й дбайливо доглядають дерева у лісах, садах та парках, знищуючи у великій кількості шкідливих комах. Птахи – вірні помічники у боротьбі людини за гарний врожай, і це одна з причин, за якої ми по праву вважаємо їх нашими маленькими друзями.

З дитинства усім добре відомо, що восени птахі відлітають у теплі краї, а навесні знову повертаються у рідну домівку (у рідні пенати). І хоча ми знаємо, що мандрівка мігруючих птахів є дуже далекою та досить небезпечною, ми завжди щиро за них радіємо та навіть трошки їм заздримо, адже вони мають можливість «зимувати» десь там, у заморських райських садах, де завжди тепло, радісно та багато всілякого корму.

Але не всі любителі природи здогадуються, як багато видів пернатих залишаються зимувати у нас, та наскільки їм важко пережити довгу холодну зиму.

Річ у тому, що з настанням стійких морозів птахам стає все важче знайти собі корм. Взимку на деревах та чагарниках вже майже немає ягід та плодів, комахи пішли у сплячку, сніг покриває траву і землю, де ще можна було відшукати хоча би трохи насіння. До того ж світовий день стає коротким і птахи не встигають належним чином насититися. А для птахів голод – одна з основних причин хвороби та загибелі взимку. Голодний ослаблений птах також може стати легкою здобиччю хижаків. Особливо важко буває синицям. Орнітологи стверджують, що у холодні зими з десяти синичок виживає тільки одна-дві. Але ж ми знаємо, що синички знищують велику кількість шкідливих комах, жуків та гусениць. Вони є найкращим біологічним захистом дерев, до того ж цей метод захисту – найбезпечніший та найдешевший.

Коли ми дізналися про сумну статистику щодо загибелі синичок у зимовий період, твердо вирішили: будемо самі допомагати птахам пережити холодну пору року, а також будемо намагатися долучати до активної участі у цій благородній справі якомога більше дітей та дорослих. Ми переконані: допомогти птахам вижити у складний для них час зовсім не важко, треба їх тільки регулярно підгодовувати. Головне – робити це всім разом! Так народилася ідея проведення у парках та скверах міста щорічної благочинної акції на допомогу зимуючим птахам рідного краю. Волонтерська допомога, яку ми назвали «Різдвяні ласощі для синички», як правило, триває з листопада по квітень.

Ідея набула розголосу – наша перша акція, яку ми провели у грудні 2015 року, надихнула деяких вчителів гімназії №3 на організацію разом з учнями подібних корисних та цікавих заходів. Приємно, що «Різдвяні ласощі для синички» не залишаються непоміченими нашими журналістами – події та заходи із підгодівлі птахів висвітлюються у телерепортажах ТРК Буковина та ТРК Чернівці, на сайті міського управління освіти, газети «Молодий Буковинець», «Версії», «Відродження» тощо.

Минулого року нами були розроблені тематичні листівки «Зимуючи птахи міста Чернівців» з малюнками та порадами щодо правильної їх підгодівлі узимку. Ці листівки ми даруємо у парках маленьким любителям природи. Цікаво, що зразок нашої листівки потрапив у фонди обласного краєзнавчого музею. Ми також започаткували проведення у парку «Жовтневий» міста Чернівців щорічного «Свята птахів», додатково ми плануємо щорічно, разом з науковими співробітниками обласного краєзнавчого музею, влаштовувати для маленьких природолюбів цікаву віртуальну подорож за маршрутом мігруючих птахів.

Нам дуже приємно спостерігати, як з кожним роком число людей з добрим люблячим серцем більшає!

Ваш Жіночий Оптиміст Клуб

P.S. Думаю, що виховання гуманного відношення до природи є одним з основних чинників становлення особистості. Від нашого ставлення до оточуючого середовища буде залежати, що отримають наші нащадки: пустелю, смітник, темряву або квітучий сад. Наше відношення до природи є не тільки невід’ємною частиною нашої самосвідомості, але й мірилом визначення кожного нас, як людини з великої літери.