Вже п’ятий рік поспіль ми з захопленням спостерігаємо в саду за дружньою парочкою чорних дроздів. Дізнавшись, що саме чорний дрізд є найулюбленішим птахом шведів і в цій країні справжній його культ, ми дали нашим птахам скандинавські імена: Ларс і Пеппі.
Кожного зимового ранку, як тільки ми виходимо на подвір’я, Ларс одразу ж радісно вилітає з під величезної ялинки, яку він обрав місцем своєї ночівлі, та всім своїм видом показує: «Я вже давно прокинувся, де ж мої яблука»? Цікаво, що Ларсу більше смакують солодкі яблучка від сільських бабусь, вони можуть бути навіть трохи зморшкуваті та навіть червиві. Згодом, наївшись від пташиного пуза, Ларс «дозволяє» покоштувати яблучком своїй подрузі, а ось, інших нахлібників – любителів фруктів, ганяє нещадно. Я тут господар, співає він.
Маючи чудову можливість щодня спостерігати за цими товариськими, довірливими, розумними та вірними один одному птахами, ми полюбили їх від всієї душі. І коли приходить весна, і в чагарниках вже легко можна знайти різноманітну пташину їжу, дрозди зникають на деякий час, тож нам одразу стає трохи сумно.
Чорні дрозди (Turdus merula) з’явилися у садах та парках Європи приблизно 200 років тому. Тоді вони частково залишили своє звичне середовище – старі вологі листяні або змішані ліси та поступово мігрували до інших, більш заселених людьми місць. Тепер ці майже вугільного кольору птахі зустрічаються в усіх типах культурного ландшафту. Їх можна досить часто бачити в парках, садах, скверах, групових зелених насадженнях та посеред жвавих вулиць великих міст. Найулюбленішим середовищем існування та гніздування чорних дроздів залишаються все ж таки порослі чагарником яри, де завжди можна знайти надійне укриття та корм. Насправді чорними є тільки дорослі самці, яким притаманне також яскравий жовто-помаранчевий дзьоб та чітке такого ж кольору кільце навколо очей. Оперення ж самок та молодих самців коричневе з відтінками сірого та бурого, а їхній дзьоб набагато світліший. Самці також трохи крупніші, ніж самочки.
Що стосується харчування чорних дроздів, то вони є зовсім невибагливими. Склад їди цілком залежить від пори року. Навесні та влітку переважає тваринна їжа, восени та взимку – рослинна. Справжнім делікатесом для дроздів є дощові черв’яки. Нема жодного сумніву, що цьому виду харчів вони надають значну перевагу. А як майстерно вони користуються своїм дзьобом – вміють так вправно достати з норки черв’яка-бідолаху, що той не встигає навіть оговтатися. Саме дощовими черв’яками дрозди вигодовують своїх пташенят, приносячи за один раз по декілька штук. Від такого поживного корму – білку у чистому вигляді, пташенята ростуть не по дням, а по годинам.
Навесні та влітку, крім дощових черв’яків дрозди з задоволенням споживають жуків, павуків, різноманітних комах, слимаків. Треба бачити, як дрозди зі знанням своєї справи перегортають минулорічне листя та відшуковують під ними свою здобич. В кінці літа дрозди з задоволенням усолоджуюся соковитими малиною та ожиною. Коли ж восени достигають плоди винограду, кизильнику, барбарису, бузини, крушини та багатьох інших дерев та кущів, чорні дрозди доповнюють своє меню рослинною їжею. Для нашої солодкої парочки ми спеціально насадили дівочий виноград, ялівець, кизильник та черемху, плоди яких прийшлися їм дуже до вподоби. А взимку кожного ранку вони отримують під нашу ялинку свіжу порцію порізаних навпіл яблук або грушок, які вони з’їдають до тоненької шкірочки. Для зимової підгодівлі дроздів годяться також насіння соняшнику, гарбуза, волоські горіхи. Не гребують дрозди залишками овочів та фруктів з нашого столу. Ларса та Пеппі часто можна застукати за порпанням на компостній кучі. Причому не тільки на нашій, але й на сусідській.
Гніздо чорного дрозда нагадує чашу та складається з двох шарів. Зовнішній шар птахи будують з гілок, моху, лишайнику та минулорічного листя, а внутрішній – з суміші глини та порохні дерев. Гніздо будують обидва батьки, витрачаючи на цю нелегку справу біля тижня. Наша парочка гніздується зазвичай у лісочку недалеко від нас. У цей період птахи навідуються до нас не разом, а по черзі, і то тільки на коротку мить. Ми їх розуміємо, відповідальні батьки мають бути поруч з пташенятами. Цікаво, як дрозди винахідливо охороняють своїх пташенят від ворогів. В разі небезпеки вони можуть нападати на своїх кривдників, а можуть прикидатися немічними, починаючи, наприклад, кульгати. Дрозди розраховують на те, що хижак спрямує до легкої здобичі, а гніздо залишиться в безпеці. Слід зауважити, що ворогів у дроздів чимало. На них можуть нападати домашні кішки, сови, шуліки, соколи, пугачі. А ось білки, щури, сороки, сойки, ворони полюють на кладки яєць та молодих пташенят.
Чорні дрозди – неперевершені співаки.
Їхні прекрасні пісні починають лунати удосвіта та мають багато звучань та значень. Цікаво, що спів дроздів споріднений з нашими уявою та розумінням музики. Тому класичну пісню дрозда можна легко відтворити у нотах, а для більшості інших птахів це неможливо. Недарма деякі музиканти проявили свою любов до пісень чорного дрозда… Спів чорного дрозда настільки приємний, що дійсно вражає і згадується в творах деяких авторів. Мабуть, найвідоміший сучасній людині твір, в якому співається про цього птаха – «Blackbird» (англ. – чорний дрізд), що увійшов в культовий «Білий альбом» The Beatles. Пісня відкривається рядком “Blackbird singing in the dead of night …” (Чорний дрізд співає в нічній тиші…). Пісня була написана Полом Маккартні і зазвичай виконується під акустичну гітару. На записі в пісню був включений голос цього птаха.
Пісня залицяння закоханого самця мелодійна, дзвінка та має широкий діапазон. Чисті звуки флейти перемежаються з коротким щебетанням та нетривалими трелями. При загрозі дрозди сповіщають про це інших птахів характерним металево-тріскучим криком-сигналом. Хвіст при цьому обурено піднімається угору.
Ось і знову прийшла весна. Ледь-ледь починає мерехтіти світанок, і наш Ларс завзято розспівується на даху нашого дому. Розпочинає досить делікатно та стримано, а потім – пісня лунає на всі його пташині «груди». І цей спів є настільки життєстверджуючим, що диву даєшся, як в такому крихітному тільці акумулюється стільки енергії та оптимізму.
Свого часу чорні дрозди кинули виклик суворій дійсності та прослідували за людиною. Ці розумні птахи перемогли свій страх перед людьми, пристосувалися до реалій цивілізації та навчилися виживати в нових складних умовах, не втрачаючи при цьому своєї веселої вдачі.
Нам дійсно є чому повчитися у цих сміливих та гарних птахів.
Ми в свою чергу, будемо їх оберігати та підтримувати. І тоді неперевершеним співом чорного дрозда будуть насолоджуватися наші нащадки.
Щиро ваш Жіночий Оптиміст Клуб
Фотозвiт
Previous
Next
